Щоб виділити частину зі спільної власності, виготовляють висновок про можливість поділу із зазначенням частки кожного з власників, і вже на його підставі майно ділять.
Власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом. Коли ж розмір часток не визначено ні домовленістю, ні законом, його встановлюють з урахуванням внеску кожного співвласника у придбання (створення) майна.
Учаснику спільної часткової власності належить не право власності на конкретну частину спільного майна, а частка у праві власності на все це майно. Тобто кожен зі співвласників має частку в праві власності на спільний об'єкт у цілому. Частки бувають рівними і нерівними, але їхній розмір завжди має бути точно визначений: дробом (1/2, 1/3 тощо) або у відсотках.